До річниці повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Фаховий коледж "Універсум" Київського університету імені Бориса Грінченка представляє перший фотопроєкт з циклу "Містами болю і страху. Ірпінь". 24 лютого 2022 року мешканці квітучого Ірпеня як і вся країна прокинулася від незрозумілих вибухів. В новинах по всіх телеканалах транслювали звернення російського президента Володимира Путіна, в якому він оголосив про початок "спеціальної військової операції" в Україні.

У перший день війни, російська армія висадила десант в аеропорту "Антонов" у селищі Гостомель - менше ніж за десять кілометрів на північ від Ірпеня. Захопивши аеропорт, вони почали просуватися до Києва, а маленький Ірпінь опинився на шляху до столиці.

25 лютого, на другий день війни, українські військові, щоб запобігти просуванню російських сил до Києва, підірвали міст через річку Ірпінь, що з'єднує однойменне місто зі столицею. Наступні кілька днів у місті залишалося лише два маршрути для евакуації: залізницею або через руїни зруйнованого мосту.

27 лютого повідомили, що російські сухопутні війська просунулися в Бучу, а потім прорвалися в бік Ірпеня, тим самим розпочавши бій за Ірпінь. «Місто парків», як його називали місцеві, стало в“язницею та містом тортур.

Майже місяць російські війська контролювали більшу частину міста. Місцеві ховалися у підвалах без світла та їжі, вибиралися з Ірпеня під обстрілами. Вийти цим шляхом з міста вдалося не всім.

"Вони не доїхали, їхню машину розстріляли. Це був не снаряд, їх розстріляли з автомата. Деякі вижили - комусь в око влучили, комусь у голову. Мій товариш випав з автівки і лежав на вулиці. За кілька днів я забирав людей на вулиці Пушкінській, проїжджав повз тіло мого товариша, якого не міг забрати. Дуже хотілося, але у пріоритеті були живі"…..

Таких історій безліч — Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка, Богданівка, Маріуполь…..

І від цього болить, болить за батьків які втратили дітей, болить за дітей, що залишились сиротами, болить за тих хто більше не побачить сонця, і тих хто не почує «Ми перемогли!»

Ми маємо завжди пам“ятати ту біль яку пережив і переживає наразі український народ, і не забувати скільки життів втрачено.

Автори проєкту: Шеменьова Ю.В. Казіміренко О.В.