У кожної квіточки інша краса.

Свій голос в малої пташини.

У кожної мови – Вселенська душа,

Бо слово від Бога в людини.

(Л.Бойко)

9 листопада Україна святкує "День української писемності та мови". За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.

Український мовознавець Іван Ющук зазначав: “Бог, чи Абсолют, чи Універсальний закон всесвітнього існування вділив кожному народові його неповторну мову як інструмент не тільки взаємопорозуміння, а й пізнання й осмислення навколишнього світу”. Тож метою літературно-музичної композиції було:

• ознайомити студентську молодь з поезіями визначних діячів  української літератури, які виступили на оборону рідного слова;
• викликати бажання спілкуватися українською мовою, милуватися її красою,  розвивати та удосконалювати культуру власного мовлення;
• розвивати творчі здібності молоді: художнє читання поезій, вокальні дані, артистизм;
• виховувати почуття гордості й любові до своєї держави, народу, поваги до української мови та рідного народу, його культурної спадщини.

Керівники проекту - Дем’яненко С.І., заступник директора, викладач української мови, та Гончаров А.Ю., викладач музики. У підготовці музичних номерів активну участь взяли викладачі коледжу Романова Т.В., Киричук Т.М., Дворський Г.І., Долматова К.М., Рисістих К.С., Гаранжа Є.В.

Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу. Переконатися в істинності сказаного і намагалися читці-декламатори байок П.Глазового, поезій М.Рильського, В.Сосюри, Л.Забашти, Л.Костенко, Г.Столярчук, Л.Диркавець, В.Баранова, О.Лупія, а також учасники драматичного гуртка, які презентували уривок з п’єси М.Куліша «Мина Мазайло», а саме:

• група 1ВС - Діденко Анастасія, Колесник Ольга;
• група 1ФВ - Ігор Даниленко,  Глей Андрій, Микита Гришкевич;
  
• група 1ПР - Павло Халиманчук;
• група 2ВС - Дернова Дар’я, Січкар  Настя, Мясковська Марія,  Дудник Ліза,  Гавриш Анастасія, Коляда Юлія, Бобруєнко Анна;
• група 3ВС – Юлія Фостій, Анастасія Гавриліна, Євгенія Мокроусова, Катерина Жерегіна, Анна Буратевич, Гогуля Наталя.

Ліричний настрій створили пісні у виконанні студентів випускних  курсів коледжу, зокрема: пісню «Квітка-душа» виконали Марковська Катерина та  Лукава Дарина (4ММ);  Ващенко Оксана (41ПО) - «Україночка»  (сл. А. Демиденка, муз. Г.Татарченка).         

Трепетним переливом струн душі відзначений був виступ тріо бандуристів. У виконанні  Лукавої Дарини (4ММ), Сібріної Гани (3ММ) та керівника тріо Киричук Г.М. (викладач основного музичного інструменту) прозвучала  пісня «Мій отчий дім».

Дебютували на коледжанській сцені першокурсниці Юлія Рузметова  (1ММ), яка виконала пісню  «Україна і я» (сл.В.Дворецького, муз.Л.Горової) та  Марина Орешко (1ДЗ), з вуст якої а-сареllo прозвучала пісня «Ой у вишневому садку».

Найщиріші, найсвітліші почуття, якими сповнюється душа людська, можна висловити лише рідною – материнською мовою. Цю істину   намагалися донести Піщана Софія (3ВС), у виконанні якої прозвучала пісня «Ніби вчора, рідна мамо». Катя Токарчук презентувала «Україну-вишиванку», а  Люсіна Світлана - «Як у на Україні».

Редколіс Богдана (1ВС), Буряк Марія (24ПО), Данилюк Марія та Вороніна Марія (23ПО) ритмічним українським танком презентували один із видів найдавнішого українського мистецтва.

Презентація, підготовлена студенткою групи 2ДЗ Онашко Наталією, та виставка-презентація «Моя улюблена буква», виконана студентами образотворчого мистецтва та дизайн, стали оригінальною прикрасою інтер’єру, створили візуальний затишок та урочистість заходу.

Ведучі літературно-музичної композиції Беседа Тетяна та Яна Синявіна (3ВС) у звернені до залу процитували слова українського мовознавця О.Пономаріва: «Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя – усе це показник цивілізованості суспільства», і зазначили, що з розвитком і утвердженням незалежності України зростає міжнародний авторитет української мови як державної.  Проте українська мова в нашій державі стане престижною лише тоді, коли ми не будемо її соромитися, коли оволодіємо усім її багатством, навчимося гарно, виразно, правильно говорити українською мовою, коли будемо пишатися тим, що ми, українці, маємо свою мову.

Щирий спів, краса українського слова полонили душі слухачів. Бурхливими оплесками обдаровані були виступи учасників, які намагалися донести до слухачів просту істину: «Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам висихає від спраги» (В.Сухомлинський).

Сподіваємося, що в залі ніхто не залишився байдужим. Хотілося б щиро вірити, що серед студентів Університетського коледжу немає байдужих до долі рідної мови. Кожний студент за час навчання прагнутиме удосконалити свої знання, щоб володіти українською мовою лише на високому рівні.