Шостого грудня в Університетському коледжі відбувся вечір, присвячений пам’яті Бориса Дмитровича Грінченка, людини, яка наприкінці ХІХ ст. увійшла в бурхливий потік літературного, наукового, громадського життя як письменник, перекладач, фольклорист і етнограф, мовознавець-лексикограф, критик і публіцист, організатор періодичних і науково-популярних видань.

Хронологічні рубежі життя літератора засвідчують, що доля відміряла йому Шевченківський – лише соракасемирічний - вік, одначе не тільки важко, а й майже неможливо узгодити цей підрахунок з кількістю і значенням того, що було Б.Д. Грінченком зроблено, адже, за найскромнішими підрахунками, творчу спадщину письменника можна вмістити не менш, як у п’ ятдесят томів.

Про характер власної поетичної – та й не тільки поетичної - творчості Б.Д. Грінченко зауважував: ”Я ніколи не належав до тих поетів, що весь свій час можуть віддавати пісні. На поезію завсіди я мав тільки короткі хвилини, вільні від праці. Моя пісня - то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва – надія”.

Життя Б.Д. Грінченка, уся його творчість і різнопланова діяльність були освячені любов’ю до рідного краю і є прикладом невтомного служіння своєму народові. Доречно тут буде згадати один із Грінченкових псевдонімів - „Вартовий”. Саме вартовим прагнув він стояти на сторожі інтересів рідного народу та його культури, готовий був, як підкреслювали сучасники, кожної миті покласти тіло й душу за його інтереси.

У своїх виступах зуміли передати все, що було дорогим і сокровенним для Грінченка, а для нього „мистецтво слова” було всім: і політичною трибуною, і публіцистикою, і філософією, бувало і гірким плачем, і скромним жартом.

Завершуючи розмову про Бориса Дмитровича Грінченка , студенти зачитали декілька зразків його філософських „Зерняток”:

Щастя хочеш ти зазнати?

Щастя дурно не дається:

Тільки той його придбає ,

Хто за його в бої б’ється .

Говорять люди: не зітхай,

Чого нема, то й так нехай.

А я говорю: не зітхай,

Коли нема,- борись, придбай!

От, кажуть, пригоди

Учать людей згоди.

Невже на пригоди

У нас недороди?

Здається, багато

Пригод нам бувало, -

Чомусь тільки згоди

У нас досі мало

Підготувала і провела свято викладач української мови та літератури Музика Л.Ю. та студенти групи 14 ПО.